четвер, 20 лютого 2014 р.

Люблю Україну, вона була в мене одна

В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову вже ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині ти будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.

Автор Оксана Максимишин-Корабель
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...