неділю, 8 лютого 2009 р.

Ю.І.Липа - великий Українець з Одеси


Причорноморське українське місто Одеса, в якому сьогодні мешкає трохи більше одного мільйона чоловік, з яких 65% українці, а на одній із центральних вулиць якого – Французькому бульварі, можна прочитати написане метровими літерами гасло: «Укр. мова – это изуродованый (саме так з помилками і написано!) русский язык», а в районі Дерибасівської один із таких же переляканих та обмежених рідкобородих недоумків повідомляє: «Я говорю на русском языке! Хохлы вон из Одессы!», це місто дало борця за волю українського народу і самостійність України, Українця з великої літери – Липу Юрія Івановича.
Відомий громадський і політичний діяч, письменник і публіцист Ю.І.Липа народився 5 травня 1900 р. Його батько, Іван Львович Липа, був цікавою особистістю: лікар, письменник, організатор «Братства тарасівців» та автор його програми, метою якого була боротьба за здобуття Україною незалежності. Родина відіграла важливу роль у формуванні світогляду Ю.Липи.
Початкову освіту він отримав у гімназії №4 м. Одеси. Навчався на юридичному факультеті Новоросійського (Одеського) університету.
Революційні події 1917-1920 років не обійшли стороною сім’ю Ю.Липи. У 1917-1918 році юнак, як пластун Гайдамацької дивізії, бере участь у боротьбі з більшовицькими заколотниками в місті. Батько стає комісаром Одеси від Центральної Ради, згодом лікарським інспектором міста, членом Директорії УНР. Згодом сім’я покидає Одесу і з 1920 р. живе у Польщі.
Освіту (за фахом лікар) Ю.Липа здобув у Познанському університеті. У 1928р. закінчив однорічний курс Школи військових підхорунжих польської армії, а в 1929 р. – Вищу школу політичних наук при Варшавському університеті.
Довоєнні роки Юрія були наповнені великою і плідною працею як на поприщі медицини, так і в областях літератури, історії, політології та філософії.
Свої перші поезії Юрій почав друкувати з дев’ятнадцяти років. Літературне надбання Ю.І.Липи складається з декількох поетичних збірок: «Світлість» (1925), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938); роману у прозі «Козаки в Москві» (1931, 1942, 1957); тритомного збірника оповідань «Нотатник», який перевидавався декілька разів. Але Ю.І.Липі свого часу найбільшу популярність принесли його літературно-критичні і публіцистичні статті та праці, теми яких залишаються актуальними і по сьогоднішній день: «Українська раса», «Українська доба» (1936), трилогія: «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940, 1942, 1947), «Розподіл Росії» (1941, 1954).
У дослідженнях і статтях Ю.І.Липа обґрунтував засади створення Української держави, показав роль особистості українця («одиниці»), окремих соціальних груп (в т.ч. національних меншин, українського жіноцтва) в українському державотворенні. Особливу увагу приділив ролі керівника («провідника») української держави: «…найвищий, найвеличніший провідник для українців – це той, що найповніше висловлює собою моральну справедливість. На другім місці лишень треба згадати про те, що має він бути особисто талановитим, і продовжувати давні традиції, і бути зичливим до людей…» [1, с.661].
Постать Ю.І.Липи була помітною. У 1943 році гітлерівці привезли його до Берліна і там один із керівників рейху запропонував очолити маріонетковий уряд України. Юрій відмовився. Його залишили живим, але це не могло не вплинути на подальший хід подій. У травні 1943 року Юрій Липа одержує категоричний ультиматум від польської Армії Крайової з вимогою негайно покинути Польщу. Він із сім’єю переїжджає в Україну, надає лікарську допомогу місцевому населенню і воякам Української Повстанської Армії. Напередодні вступу червоних військ Ю.І.Липі ще раз запропонували емігрувати. Він свідомо відмовляється...
Ю.І.Липа трагічно загинув у 1944 р. – його закатували енкаведисти.
19 серпня 1944 року до будинку, де мешкав Юрій, під'їхала бричка із чотирма енкаведистами. Липа був у саду зі своїми донечками. Лікарю було сказано: "Собирайтесь, вы нам нужны", а також наказано взяти медичний інструмент. Дружина Галина запитала, куди його забирають. Жінку запевнили, що чоловік невдовзі повернеться. Офіцер сказав: "Даю вам честное слово советского офицера, что через час-два ваш муж будет дома".
Однак він більше не повернувся...
Два дні шукала дружина Юрія. 22 серпня 1944 року тіло Юрія Липи, було знайдене селянами на пустирі в селі Шутови, за чотири кілометри від оселі письменника. На тілі залишились сліди катувань: уколи багнетів, руки і голова потрощені прикладами рушниць, його порізали власними хірургічними інструментами...
Так пішов з життя один з найдостойніших синів України, Українець з великої літери – Ю.І.Липа.
Творча спадщина Ю.І.Липи має надзвичайно важливе значення для державного будівництва і розвитку української культури і в наш час. Пам'ять про нього житиме в віках.
Вічна Слава Героям України!

Література
1. Політологія. Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.: Хрестоматія / За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, 1996. – с. 649-671.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...