вівторок, 2 червня 2009 р.

"Самостійник" з Полтавщини - Микола Міхновський



«Без своєї національної держави ніяка нація не може жити й розвиватися»
М.Міхновський

Микола Іванович Міхновський народився 1 квітня 1873 року в селі Турівка Прилуцького повіту на Полтавщині. Його батько, сільський священик, походив із козацького роду. Під впливом батька формувався «самостійницький» світогляд Миколи.
Закінчивши гімназію Микола Міхновський у 1890 році вступив до Київського університету святого Володимира, де вивчав право. Радикально налаштований юнак шукав однодумців і вже у 1891 році увійшов до таємної студентської організації «Братство Тарасівців» і невдовзі став його ідеологом і провідником. Він уклав політичну декларацію Тарасівців, в якій були такі положення:
- розбиття московських кайданів і визволення народів з-під гніту деспотизму й централізму;
- відновлення і вироблення серед інтелігенції, народних мас українських національних почуттів;
- піклування про народний добробут;
- праця в дусі такого ладу, де не буде місця ні визискувачам, ні визискуваним;
- віддання всіх своїх сил на визволення української нації.
Відважно й відкрито кинутий заклик до державної самостійності української нації не знайшов розуміння у більшості тодішньої інтелігенції. Однак це не зупинило М.Міхновського і він сміливо проповідував свої ідеї боротьби за державну незалежність України під гаслом: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ».
У 1893 році Братство Тарасівців зібралося у Києві на з’їзд, що проходив під головуванням Миколи Міхновського. На з’їзді були присутні Михайло Коцюбинський, Євген Тимченко, Володимир Самійленко та брат Міхновського отець Юрій. У другій половині 1893 року Братство Тарасівців викрила царська жандармерія. Багато хто із його членів потрапили до тюрем і були засуджені.
У 1899 році Микола Міхновський переїздить до Харкова і відкриває адвокатську канцелярію. Він швидко завойовує авторитет серед української громадськості зрусифікованого Харкова.
У січні 1900 року М.Міхновський разом з товаришами створює Революційну Українську Партію (РУП). У березні того ж року Міхновський виступає на Шевченківських роковинах перед харківською громадою із доповіддю (того ж року її було видано окремою брошурою під назвою “Самостійна Україна”), у якій наголосив необхідність революційних дій за державницькі права українського народу: «Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий. Але ми розуміємо й те, що це вже остання боротьба, що потім вже ніколи не настане слушний час до нової боротьби».
Переконавшись у тому, що друзі по РУП не сприймають ідеї самостійності України, М.І.Міхновський у 1902 році засновує Українську Народну Партію (УНП), яка стала першою українською організацією з виразною націоналістичною ідеологією. Політичне кредо партії було сформульоване Міхновським у “Декалозі”: проголошення самостійної республіки, шанування рідної мови і формування у свідомості молодого покоління націоналістичного світогляду. У 1905 році видає перший у ХХ столітті проект конституції України «Основний закон Самостійної України – спілки народу українського».
У своїх публіцистичних творах Міхновський закликав робітників поневолених націй єднатися для спільної боротьби за свої національно-політичні, духовні й економічні інтереси. Він вважав, що « головна причина нещастя нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу її. Ми виходимо на боротьбу не за інтереси якогось класу чи верстви суспільства, бо не віримо, що та чи інша частина суспільства має більше право, чим друга”.
З ініціативи М. Міхновського у 1904 році була створена при УНП окрема бойова структура під назвою “Оборона України”, яку очолював В. Чеховський.
До виборів у Думу (1906) року М. Міхновський видав у Харкові перший наддніпрянський український часопис – “Слобожанщина”, у якому закликав голосувати за українських кандидатів. У редакторській статті М. Міхновський пише: “Хто хоче йти до Думи, назвавшись ім’ям народного представника, тільки на те, щоб збільшити панське панування, хай спиниться, бо він зробить найбільший злочин проти свого народу...” Такі висловлювання не могли сподобатися царським сатрапам і “Слобожанщина” була закрита.
Міхновський був ініціатором скликання Українського військового віча. 23 березня 1917 року у Києві відкрився Військовий з’їзд, на якому головуючим повинен був стати Микола Міхновський, але стараннями соціал-демократів, безпосередньо Володимира Винниченка, було створено збірну президію, котра закликала до “...знищення всяких постійних армій”. У відповідь Микола Міхновський закликав: “Горе тій поневоленій нації, що дочекається панування демократизованої нації, бо тоді українець буде жити в клітці зі свинями, у голоді і хворобах... Українська нація мусить скинути панування чужинців, бо вони загиджують саму душу нації”. Завдяки старанням М.Міхновського було започатковано створення Першого українського «охочекомонного» полку ім. гетьмана Б.Хмельницького, Військово-політичного клубу ім. наказного гетьмана П.Полуботка (29 березня 1917 року). Радою клубу було опубліковано відозву до українських вояків, складену М. Міхновським.
Це був не простий час для України. Як свідчить Н. Василенко-Полонська, “ В українському громадянстві позначилися два напрямки: національний, з М. Міхновським на чолі, що стояв за створення власної армії, та соціалістичний з В. Винниченком – табір української революційної демократії, який вважав за...шкідливе, творення власної армії”. Боротьба між цими таборами продовжувалася і на першому Українському Військовому з’їзді. Задуми М. Міхновського про організацію сильного військового центру, що міг би підтримати Центральну Раду, зазнали поразки. Певний час Центральна Рада шукала компромісу із Тимчасовим Урядом, але, наштовхнувшись на невизнання, прийняла Перший Універсал, де проголосила автономію України. У липні Центральна Рада йде на значні поступки Тимчасовому Уряду. Українські патріоти не могли більше терпіти такого приниження і в ніч 18 на 19 липня полуботківці роззброїли усі російські загони у Києві. Заклик до Центральної Ради проголосити цілковиту незалежність від Москви закінчився зрадою. Полк ім. Полуботка був роззброєний і під охороною російських загонів відправлений на румунський фронт.
Повернувшись із фронту, М.І. Міхновський продовжував шукати шляхи вирішення проблеми самостійності України, але Центральна Рада, що не мала ідеологічних засад, йшла на поступки всім урядам, що розташовувались на території України.
М. Міхновський ініціює створення Української Демократично-Хліборобської Партії (УДХП). Перше загальне зібрання Всеукраїнського з’їзду Демократів-Хліборобів відбулося на другий день після обрання Гетьмана і постановило не виступати проти нової влади.
УДХП та інші партії національного спрямування наприкінці травня 1918 року, реально оцінюючи недоліки гетьманського правління, змінюють свою позицію і створюють Український Національний Державний Союз. Автором Меморіалу УНДС став Микола Міхновський.
На зміну гетьманству прийшла Директорія УНР. М. Міхновський, знаючи, що Директорія не встоїть перед більшовицькою навалою, спробував утворити із Є. Коновальцем та П. Балбачаном диктатуру, яка б змогла врятувати Україну, але через хворобу він не зміг зустрітися із ними. Україна захлиналася у крові і зрадах.
З 1918 року Микола Міхновський відійшов від активного політичного життя. Деякий час жив на Кубані, де викладав у Педагогічному інституті. У 1923 році він повернувся до Києва, спробував налагодити контакти із СУМ та СВУ, але за ним постійно стежила ЧК.
3 травня (за деякими відомостями – 5 травня) 1924 року Миколи Міхновського не стало. Що це було – підступне вбивство, чи самогубство? Відповіді немає. Але ми знаємо одне: Україна у той день втратила Героя, який до свого останнього подиху вірив у Самостійну Україну і все своє життя боровся за неї. Його літературна спадщина складає всього 1-2 томи, але його твори, ідеї і думки є надзвичайно актуальними і сьогодні.
Видатний український громадсько-політичний діяч, основоположник та ідеолог українського націоналізму Микола Іванович Міхновський навіки залишиться в пам’яті тих українців, кому не байдужа доля України.
Вічна Слава Героям України!

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...