пʼятниця, 25 березня 2011 р.

Українська культура: минуле, сьогодення, майбутнє

23 березня Україна відзначала Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва (Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва): тихо, спокійно, що ніхто й не помітив і не здогадався, що день української культури святкується чи відмічається вже одинадцятий раз, адже ця дата була встановлена ​​в березні 2000 року Указом президента України № 484/2000.
Дослідники стверджують, що пращуром української культури є культура індоєвропейських предків слов'ян,  культура Київської Русі – дохристиянська і християнська. Українську культуру відрізняє самобутність і первозданна чистота.
Вона розвивалася у взаєминах з культурами Заходу і Сходу, в Польсько-Литовській державі, українофобському «лоні» царської Росії. Але, не дивлячись на це, українська культура зайняла гідне місце у світовій культурі.
І це не є парадоксом історії, а закономірністю внутрішньої сили української культури, таких її визначальних галузей, як література, наука, живопис, музика.
Особливе значення у розвитку української культури є мова українського народу. І хоч як не намагалися поневолювачі заборонити українську мову, заперечувати її існування, принижувати мову і її носіїв, – народна мова сприяла становленню нової української літератури, театру, освіти, науки, техніки. І як тут не згадати слова Олеся Гончара: «Навіть така сувора наука, як кібернетика, і та знайшла в українській мові свою першодомівку, адже маємо факт унікальний – енциклопедія кібернетики вперше в світі вийшла українською мовою в Києві».
У сучасному українському суспільстві високі моральні принципи, засновані на тисячолітньому духовному і культурному надбанні українського народу, на жаль, виявляються незатребуваними. Культурно творча політика України ще перебуває в стадії формування, а процес усвідомлення і проголошення доктрини національних інтересів нашої держави невиправдано довго затягнувся у часі.
Фактично український культурний простір виявився незахищеним від зовнішніх інформаційних впливів. Ситуація, що склалася, не тільки не відповідає сучасним вимогам, а й створює реальну загрозу національній безпеці та суверенітету держави. Діюче законодавство, наприклад, залишило відкритими легальні шляхи до фактично необмеженої концентрації в руках окремих, інколи ворожих,  юридичних або фізичних осіб друкованих видань, усіх різновидів електронних засобів масової інформації, які гальмують і перешкоджають розвитку української культури .
Нинішнє законодавство без будь-яких обмежень дозволяє засновувати засоби масової інформації в Україні особам без громадянства та громадянам інших країн, а виконавчу владу позбавлено права вносити якісь корективи в цю справу. Немає реальних важелів для регулювання мовної ситуації. Саме тому російськомовна преса та російськомовна книга в Україні становить переважну частину загального обсягу.
Інформаційний простір завдяки досить недосконалим законам виявився перенасиченим не українськими інформаційними потоками, ідеями та символами інших культур. Результатом цього є витіснення вітчизняних засобів масової інформації з внутрішнього ринку, нездатність їх вийти у світовий інформаційний простір.
Варто зазначити, що сьогодні в Україні 80% газет є приватними, які майже не користуються інформацією Національного інформагентства, віддаючи перевагу альтернативним джерелам через що, знову ж так страждає українське інформаційне поле та українська культура.
Предметом дискусій і суперечок була й залишається ситуація в телерадіопросторі України. Через недосконале законодавство переважна частина недержавних телерадіоструктур, а також і державних, не дотримуються вимог статті 9-ої Закону України «Про телебачення і радіомовлення» в частині мовлення, в якій зазначено: «Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою».
Чи зміниться щось в українському культурному просторі на 20-у році незалежності держави?
Все залежить від нас. Якщо ми будемо домагатися не тільки «хліба» (пам’ятаєте вислів: «не хлібом єдиним»?), то можемо своїми вимогами спонукати владу звернути увагу й на українську культуру.
© Східний Погляд

4 коментарі:

  1. Не може "культура" у значенні мистецтво ровиватись на повну за умов економічної бідності українців. Це потрібно розуміти і не чекати масовості. Надія на одиниці талантів, які прорвались через бідність і байдужість.

    ВідповістиВидалити
  2. Я пам'ятаю ті часи, коли люди в Україні були набагато біднішими, ніж вони є сьогодні. Але тоді були й українська музика і пісня, театр і кіно, малювали полотна художники-професіонали й аматори. І все це було хай мізерним, але державним коштом. А що маємо сьогодні?

    ВідповістиВидалити
  3. От я пам'ятаю тільки час кінця розпаду союзу. Не скажу, що були якісь хороші спогади, крім того, що бала суцільна бідота і життя було не найкращим. але все відновлюється. включно з культурою. ось хочу запропонувати вам у ваше меню зліва включити додатково кілька словників, зокрема Словник української мови Грінченка (той, що не вспіли попсувати в радянський час) та Російсько-український словник сталих виразів, яким послуговуються літературні перекладачі (усім раджу перевіряти там те, як ми говоримо).

    ВідповістиВидалити
  4. Дякую, пане Ідеалісте, за увагу до цього блогу. У своєму попередньому коментарі я не ідеалізую ті давні (комуністичні) часи, а приводжу приклад: хоч і важкий період був, але люди до культури тягнулися... Посилання на Словник української мови Б.Грінченка я вставлю в іншому своєму блозі "Слово наше рідне - слово українське!". Знайду й "прихисток", якщо можна так виразитися, Російсько-українському словнику сталих виразів, але на блозі, приуроченому нашому рідному українському слову.

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...