субота, 25 червня 2011 р.

УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК АТРИБУТ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Чия держава, того й мова!
Українська мова – мова найбільшого корінного етносу України і невід'ємна ознака його ідентичності. Незважаючи на складні умови тривалих періодів бездержавності української нації та її територіальної роз'єднаності, українська мова зберегла свою основу і стала важливим чинником возз'єднання українських земель і відновлення соборної незалежності України.
Українська мова – це скарбниця духовної і культурної спадщини українського народу. У різноманітних формах існування української мови (старовинні усні перекази і літописи, народні пісні і думи, казки і міфи, поетичні і прозові твори тощо) зберігається історична пам'ять та досвід нації, її світоглядні і моральні цінності, віддзеркалюються національні традиції і звичаї, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті і тому є унікальними складовими національної ідентичності.
Українська мова є засобом спілкування. Вона створює мовний простір, який є природнім середовищем буття української нації. Збереження мовного простору є неодмінною умовою існування і розвитку української нації і гарантією забезпечення мовних прав українців.
Українська мова досягла високого рівня розвитку в її літературній формі. Нею створено багату оригінальну літературу, перекладено найвидатніші твори світового письменства. Вона має досконало опрацьовану граматику, сформовану науково-технічну термінологію, розвинену стилістичну систему, здатну забезпечити спілкування і порозуміння в усіх сферах суспільного життя.
Українська мова – старописемна мова з великою історико-культурною спадщиною. Держава має піклуватися про наукове дослідження і публікацію давніх писемних пам'яток, їх популяризацію і використання окремих елементів для збагачення ресурсу сучасної літературної мови. Актуальним є збереження і вивчення діалектів української мови – джерела її самобутності й життєдайної сили.
Українська мова в Україні призначена виконувати різноманітні державницькі функції: забезпечити консолідацію, єдність і вільний культурний розвиток українського народу, стояти на сторожі збереження його ідентичності та здорового духовного і ментального розвитку.
Українська мова – невід'ємний державницький атрибут, що зберігає свою історичну спадкоємність від давньокиївської доби. Як мова найчисленнішого, найстаршого, автохтонного і титульного етносу українська мова відповідно до загальноприйнятої світової практики виконує функцію єдиної державної мови в Україні. Статус української мови як державної закріплений у статті 10 Конституції України.
Державність української мови є уособленням української держави, гарантією збереження національної ідентичності українського етносу і державної єдності України, головним стимулом консолідації українського суспільства на всій території України і формування сучасної української політичної нації. З огляду на це українська нація і держава мають забезпечувати відродження і захист української мови, якісну розбудову українського мовного простору.  
Державний статус української мови означає її обов'язкове застосування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших визначених законом публічних сферах суспільного життя, зокрема у роботі державних і комунальних навчальних закладів, сфері обслуговування, культурі, засобах масової інформації тощо (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 про офіційне тлумачення статті 10 Конституції України).
Доленосне і принципове значення для майбутнього української мови і української держави має національна мовна свідомість і мовна гідність. У їхньому формуванні чільну роль має відігравати українська інтелектуальна еліта, насамперед вище керівництво держави, яке своїм особистим прикладом і зусиллями має утверджувати престиж української мови, української нації і держави. Вільне володіння державною мовою – юридичний обов'язок кожного громадянина України.
Незважаючи на те, що Конституція України, як і Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на всій території України, не припиняються замахи на фундаментальні положення Основного закону щодо української мови. Передовсім це стосується державних посадовців найвищого рівня, які нехтують вимогами Конституції України і чинного законодавства. Попри те, що їхній обов’язок – вживати українську мову як мову офіційного спілкування під час виконання ними службових обов’язків, – вони  невиправдано використовують мову сусідньої країни у публічній діяльності, демонструючи тим свою неповагу не тільки до українського етносу, а й до української держави.
Це стосується також і протиправних рішень, ухвалених деякими органами місцевої влади, зокрема, Запорізької та Луганської обласних рад, спрямованих на звуження сфери функціонування  української мови, а також спроб русифікувати освітній і виховний процеси міністерством освіти та деякими чиновниками на місцях, зокрема, в Києві, Одесі, Донецьку, Макіївці та інших містах.
Занепокоєння широкої громадськості в Україні викликає якість українського радіо- і телемовлення, звуження сфер використання української мови у мережі Інтернет. Дійшло до того, що офіційні веб-сайти Луганської обласної ради та Луганської міської ради функціонують тільки російською мовою, всупереч постанові Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» та спільному наказові Держкомтелерадіо і Держкомзв’язку від 25 листопада 2002 року № 327/225 «Порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади».
Існують спроби культивувати в українському суспільстві уявлення про українську мову як ущербну й непрестижну. Насправді її пізнавальний, виражальний і комунікативний потенціал надзвичайно потужний. Український словник один з найбагатших у світі. Українська мова входить до третього десятка демографічно найпоширеніших мов світу і за цим параметром друга серед слов'янських. Значна частина її словника значно старша за майже півтора тисячолітню історію її вживання у різних сферах громадського й культурного життя.
Не сприяє шанобливому ставленню до державної мови як однієї з основ конституційного ладу в Україні і те, що вищі посадовці України не підтримують україномовні засоби масової інформації, зокрема проігнорували звернення Комітету захисту українських журналістів щодо встановлення Дня українськомовної преси, натомість патронували проведення в Україні конгресу Всесвітньої асоціації російськомовної преси. Така позиція представників найвищих щаблів державної влади заохочує державних службовців середньої та нижчої ланок, посадових і службових осіб органів місцевого самоврядування свідомо порушувати статтю 10 Конституції України та цілеспрямовано спотворювати її тлумачення з метою запровадження російської мови замість державної. 
Актуальним на цьому тлі є «Звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса до Президента України В.Ф.Януковича щодо системних порушень конституційного статусу української мови як державної», оприлюдненого на сайті «Слово і діло» 24 червня 2011 р. з нагоди 15-річчя прийняття Конституції України.
Підтримай Звернення! Не будь байдужий!
Зображення із сайтів:
Новинар
ТСН 
Буковина толерантна 
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...