Ця збірка цікавих фактів з історії назви "Україна" підготовлена за дослідженням С.П.ШЕЛУХІНА «НАЗВА УКРАЇНИ У СТАРОДАВНІХ ГЕОГРАФІВ».
**
Археологічна наука встановила, що Київ існував не менш, як за 100 років до Різдва Христового, і що тоді вже була українська народність, яка заселяла Придніпров’я і всю територію системи річок, які впадали в Дніпро. Цю народність називали також сарматською, роксоланською, а територію – Сарматією, Роксоланією.
**
Геродот називав цю народність оратаями, людьми, що орали поле і сіяли хліб, що за своєю природою було спільне з літописною назвою українців – полянами. Але ці поля їм приходилося здобувати і обороняти мечем і мали вони стільки землі, скільки було у них сил собі украяти (укроїти) й оборонити, тому землю, поле називали україна. Великий знавець української народної мови проф. Максимович відмічав, що в стародавніх українців так називалося поле.
**
Народні звичаї, пісні і балади свідчать, що українці в своїй мові під «україною», «країною» розуміють землю, територію, сторону, край, область, володіння в певних межах, а ніяк не «окраїну» чиєїсь або якоїсь землі, бо коли б підставити у ці пісні замість «україна» слово «окраїна», то вийде нісенітниця.
**
Слово «Україна» народного походження і пов’язане з територією.
**
Назва «Русь» у Київського князівства з’явилася в другій половині ІХ століття після Різдва Христового. Назва «Україна» не менш стародавня, як назва «Русь».
**
Слово «Русь» невідомого походження і спочатку ним позначалися люди певного заняття, а тоді перейшло на опановану ним територію та на людей, які цю територію займали.
**
Найдавніший запис, в якому територію українського народу названо не тільки її книжним ім’ям «Русь», а і народним іменем «Україна», знаходимо в Іпатьєвському літописі 1187 року. Назву «Україна» з похідними від неї вжито в цім літописі 6 раз, а саме під 1187, 1189, 1213, 1268, 1280 і 1282 роками. «Україною» тут названо ті ж землі, які названо також і книжним ім’ям «Русі». Тобто, ці назви вживаються як синоніми. Тому професор Максимович мав повну рацію, коли писав “Русская Земля или Украина”.
**
У географів і стародавніх книжників для України вживалося декілька назв: Русь, Росія, Сарматія, Роксоланія, Козакорусія, Черкасія і т. д.
**
На французьких, англійських, німецьких та інших географічних картах включно до 18 століття територія, яку населяють українці, зветься Україною, а також Землею Козаків і додатково також Червоною Руссю.
**
У ті часи землі на північ од України звалися: Суздальською, Володимирською, Муромською і т. д.
**
Про Москву у літописах згадується вперше в 1147 році, як про невелике село. Землі навколо Москви стали називатися Московією. Руссю вони не звалися і самі себе виключали з Руських Земель, вважаючи Руссю і Руською Землею тільки Україну, яка тоді носила ще й ім’я Київської Держави. Це цілком виразно зазначено в літописах від 896, 1150, 1154, 1175,1179, 1187,1195, 1202 та інших років.
**
Московська народність утворилася з мішанини слов’ян з переважаючою кількістю фінських та урало-монгольських племен. Саме слово Москва – фінське.
**
Україна, яку колись називали ще й Русью, залишилася зі своїм стародавнім ім’ям. У 17 столітті Московщина, яка шукала собі ім’я і в 16 столітті були намагання називатися навіть третім Римом, забрала в України книжне ім’я – Русь.
**
Назва України «Мала Росія» чи «Малоросія» на географічних картах 16, 17 і 18 століть не існує. Ці назви намагалась і намагається закріпити за Україною імперська Росія.
**
До 18 століття територія Московщини на іноземних географічних картах називається тільки Московією, а ні «Руссю», ні «Росією» не зветься і за них не вважається. Називати Московію «Росією» (спочатку з пояснюючими додатками) почали лише з 18 віку.
**
**
Археологічна наука встановила, що Київ існував не менш, як за 100 років до Різдва Христового, і що тоді вже була українська народність, яка заселяла Придніпров’я і всю територію системи річок, які впадали в Дніпро. Цю народність називали також сарматською, роксоланською, а територію – Сарматією, Роксоланією.
**
Геродот називав цю народність оратаями, людьми, що орали поле і сіяли хліб, що за своєю природою було спільне з літописною назвою українців – полянами. Але ці поля їм приходилося здобувати і обороняти мечем і мали вони стільки землі, скільки було у них сил собі украяти (укроїти) й оборонити, тому землю, поле називали україна. Великий знавець української народної мови проф. Максимович відмічав, що в стародавніх українців так називалося поле.
**
Народні звичаї, пісні і балади свідчать, що українці в своїй мові під «україною», «країною» розуміють землю, територію, сторону, край, область, володіння в певних межах, а ніяк не «окраїну» чиєїсь або якоїсь землі, бо коли б підставити у ці пісні замість «україна» слово «окраїна», то вийде нісенітниця.
**
Слово «Україна» народного походження і пов’язане з територією.
**
Назва «Русь» у Київського князівства з’явилася в другій половині ІХ століття після Різдва Христового. Назва «Україна» не менш стародавня, як назва «Русь».
**
Слово «Русь» невідомого походження і спочатку ним позначалися люди певного заняття, а тоді перейшло на опановану ним територію та на людей, які цю територію займали.
**
Найдавніший запис, в якому територію українського народу названо не тільки її книжним ім’ям «Русь», а і народним іменем «Україна», знаходимо в Іпатьєвському літописі 1187 року. Назву «Україна» з похідними від неї вжито в цім літописі 6 раз, а саме під 1187, 1189, 1213, 1268, 1280 і 1282 роками. «Україною» тут названо ті ж землі, які названо також і книжним ім’ям «Русі». Тобто, ці назви вживаються як синоніми. Тому професор Максимович мав повну рацію, коли писав “Русская Земля или Украина”.
**
У географів і стародавніх книжників для України вживалося декілька назв: Русь, Росія, Сарматія, Роксоланія, Козакорусія, Черкасія і т. д.
**
На французьких, англійських, німецьких та інших географічних картах включно до 18 століття територія, яку населяють українці, зветься Україною, а також Землею Козаків і додатково також Червоною Руссю.
**
У ті часи землі на північ од України звалися: Суздальською, Володимирською, Муромською і т. д.
**
Про Москву у літописах згадується вперше в 1147 році, як про невелике село. Землі навколо Москви стали називатися Московією. Руссю вони не звалися і самі себе виключали з Руських Земель, вважаючи Руссю і Руською Землею тільки Україну, яка тоді носила ще й ім’я Київської Держави. Це цілком виразно зазначено в літописах від 896, 1150, 1154, 1175,1179, 1187,1195, 1202 та інших років.
**
Московська народність утворилася з мішанини слов’ян з переважаючою кількістю фінських та урало-монгольських племен. Саме слово Москва – фінське.
**
Україна, яку колись називали ще й Русью, залишилася зі своїм стародавнім ім’ям. У 17 столітті Московщина, яка шукала собі ім’я і в 16 столітті були намагання називатися навіть третім Римом, забрала в України книжне ім’я – Русь.
**
Назва України «Мала Росія» чи «Малоросія» на географічних картах 16, 17 і 18 століть не існує. Ці назви намагалась і намагається закріпити за Україною імперська Росія.
**
До 18 століття територія Московщини на іноземних географічних картах називається тільки Московією, а ні «Руссю», ні «Росією» не зветься і за них не вважається. Називати Московію «Росією» (спочатку з пояснюючими додатками) почали лише з 18 віку.
**
