27 березня 1990 року газета «Літературна
Україна» опублікувала роздуми російської ученої-дослідниці Емілії Ільїної «Читаючи
«Велесову книгу» (1987). Це був твір-вибачення перед українцями і білорусами за
своїх одноплемінників-росіян. Емілія Ільїна першою в новітній історії заявила,
що Київська Русь («Давня Україна») належить лише українцям, а Росія до неї
ніякого відношення не має. Ця заява мала силу вибуху величезної маси динаміту і
потрясла підмурки Російської імперії. Але тільки потрясла… Пройшло більше 26
років, відколи були написані роздуми. За цей час російські «збирачі земель»
встигли оговтатися і ще з більшою енергією взялися за відновлення «Совєцької імперії».
Тому, на наш погляд, публікація роздумів Е.Ільїної має актуальне значення і
сьогодні.
Ми структурували роздуми Е.Ільїної,
виділили 4 основні думки-розділи. У такому структурованому вигляді й подаємо їх
у блозі.
1.
«Нашим історикам блиск Київської Русі затьмарив світло!»
Учений світ сприймає «Велесову книгу»
цілком серйозно. Про це можна судити, як за статтями російських учених, так і
по роботах західних істориків. Однак, не виключено, що ми маємо справу з
черговою талановитою фальсифікацією, як у випадку з «Піснями південних слов'ян»
Проспера Моріме, якими він свого часу ввів
в оману літературну Європу, в тому числі і О. Пушкіна.