Напередодні 20-ї річниці незалежності України і в день 15-ї річниці з дня прийняття Конституції України знову і знову приходиться говорити про захист державної мови. А як це робиться в інших країнах?
Франція. 4 серпня 1994 року Національні збори й Сенат Франції ухвалили закон. У ньому держава, створена авангардним етносом сучасності, нагадує знову й знову: „Французька мова як державна мова, згідно з Конституцією, є важливою складовою частиною самобутності й національного надбання Франції /.../ Знання французької мови і двох інших входить до основної мети навчання.” За порушення цього закону накладається штраф у розмірі 9 тис. американських доларів або шість місяців ув’язнення. Французи нагадують давню, але невмирущу, націєтворчу істину: щоб націю поважали інші – їй потрібна самоповага.
Нагадаємо. Територія Франції – 551,6 тис. кв. км. Населення – 61,1 млн. осіб (2002 р.). Національний склад: понад 90% жителів – французи. До національних меншин належать: ельзасці і лотарингці (близько 1,4 млн. осіб), бретонці (1,25 млн.), фламандці (300 тис.), каталонці (250 тис.), баски (140 тис.), корсиканці (280 тис. осіб); у великих містах живуть євреї (близько 500 тис. осіб). Близько 4,5 мільйона – іноземці: алжирці, португальці, італійці, іспанці, вірмени та інші. Щороку приблизно 10 тис. осіб отримують французьке громадянство.
Литва. Уряд Литовської Республіки затвердив Програму вживання та розвитку державної мови на 1996 – 2005 роки й щороку виділяє кошти для її реалізації. 1995 року дві установи – Державна комісія литовської мови та інспекція мови – були об’єднані в одну. Кодекс адміністративних юридичних порушень Литовської Республіки передбачає засоби адміністративного впливу: попередження або грошове покарання (від 25 до 500 дол. США). Штраф передбачається за не вживання державної мови на печатках, бланках, вивісках, при описі товарів; виконанні службових обов’язків, у діловодстві (внутрішньодержавному); за подання документів недержавною мовою, вживання недержавної мови у теле- та радіопередачах, кіно- та відеофільмах; не вживання автентичних форм литовських топонімів; невиконання рішень Державної комісії литовської мови. Щороку для реалізації Програми вживання і вдосконалення мови виділяється близько 700 тис. доларів США.
Населення Литви – 3 596 617 чоловік (оцінка на липень 2005). За переписом 2001 року національний склад населення виглядав так: литовці – 83,45%, поляки – 6,74%, росіяни – 6,31%, білоруси – 1,23%, українці – 0,65%
Латвія. Сейм Латвії мав намір на черговому засіданні розглянути питання про виключення депутата Валерія Кравцова зі складу парламенту за недостатнє володіння державною (латиською) мовою.
Населення Латвії за станом на липень 2010 року становить 2,245 млн. чоловік. Сьогодні латиші складають трохи менше 60% населення Латвії. 27,5% налічують росіяни – найбільша національна меншина Латвії, білоруси – 3,55%, українці – 2,46%.
Казахстан. До розпаду СРСР російська мова в республіці фактично була державною мовою; у 1991 році ухвалено закон, яким російській і казахській мовам було надано статусу державних, але російська залишилася провідною в галузі освіти, у державних і громадських установах теж розмовляли російською мовою. Конституції 1993 і 1995 рр. проголосили казахську мову єдиною державною. На жаль, більшість казахів погано володіють рідною мовою. Прем'єр-міністр Казахстану Карім Масімов на засіданні колегії міністерства культури поставив перед цим відомством завдання: особливу увагу в 2011 році приділити розвитку державної мови.
Станом на 1 липня 2011 року чисельність населення Казахстану становила 16,7 млн. осіб. У 1980-х роках в республіці казахи складали 38-39% від усього населення республіки. У 1998 році частка казахів збільшилася до 50,6%. Росіяни складають 32,2%, українці – 4,5%, німці – до 1,9%.
Словаччина. Парламент Словацької Республіки у 2009 р. ухвалив новий Закон про захист державної мови. За ухвалення нового Закону проголосувала переважна більшість депутатів парламенту. Фахівці з Міністерства освіти і Міністерства культури, які опрацьовували нові норми Закону, ставили перед собою мету захистити словацьку мову, забезпечити її обов’язкове й беззастережне використання на теренах усієї країни. Законом також передбачаються високі штрафи за помилки в словацькій мові в офіційних документах чи за використання іноземної мови в державних установах (до 150 тисяч словацьких крон, що становить близько 5 тисяч євро).
Причиною прийняття Закону було те, що у 5-мільйонній Словаччині на півдні країни, яка межує з сусідньою Угорщиною, живе близько 500 тисяч угорців. Подекуди там оголошення, урядова документація, назви населених пунктів писалися тільки угорською, тобто, були порушення мовного закону, на що звернула увагу словацька інтелектуальна еліта.
Підготовлено за матеріалами видань:
