Степан Хмара про сучасну українську державність

Степан Хмара - народний депутат України III скликань, Герой України, правозахисник 

Наша Конституція проголошує, що Україна є демократичною, правовою, соціальною, унітарною національною державою. Насправді дійсність підтверджує, що процеси, які відбуваються, суперечать принципам, проголошеним Конституцією. Замість соціальної держави у нас сформувалася мафіозно-олігархічна державна система. Кільканадцять сімей заволоділи абсолютною більшістю (майже 90 %) національного багатства через шахрайську так звану приватизацію.
 

Правова демократія перетворюється у фікцію, бо шахрайська виборча система ускладнює народові, як єдиному джерелу влади, здійснювати своє конституційне право – об'єктивно обирати і контролювати органи влади. Влада цинічно демонструє свою безкарність і безвідповідальність, свавільно порушує Конституцію і Закони України, зневажливо ставиться до громадян, захлинається брехнею.

… Ми є свідками безконтрольного (бо парламентаризм в Україні є остаточно зруйнований) розграбування і марнотратства бюджетних коштів, монополізації економіки олігархами, необґрунтованої цінової політики, придушення підприємницької ініціативи середнього класу, загрозливого зростання зовнішньої заборгованості, небезпечного зменшення валютних резервів держави.

Останнім часом найвища державна влада відкрито і безапеляційно взяла курс на підтримку п'ятої колони російського імперіалізму, яка своїми щупальцями проникла у всі структури влади і веде масовий наступ на всіх напрямках гуманітарної політики, намагаючись інтенсивно здійснювати русифікаторську політику, сіяти розкол і дестабілізацію в суспільстві, які досягли загрозливих обсягів для національної безпеки і цілості держави.

Вершиною цинізму антиукраїнського наступу влади стало так зване ухвалення так званого закону про мовну політику. Чому "так зване ухвалення" і "так званий закон про мовну політику"? Бо, по-перше, ніякого легітимного ухвалення не було, відбулася відверта шахрайська фальсифікація. По-друге, насправді це ніякий не закон про застосування мов, а спроба витіснити з усіх сфер суспільного життя і знищити українську мову – наріжний камінь української культури, української ідентичності, а відтак – не допустити створення повноцінної української держави.

Своєю ненаситністю, корумпованістю, злодійством і свавіллям, некомпетентністю, антиукраїнською і антинародною політикою нинішня влада поводиться як відверто окупаційна. Вона призводить до втрати авторитету України на міжнародній арені, збільшує вразливість від зовнішніх загроз, штовхає державу до міжнародної ізоляції і є загрозливою для національної безпеки.

… До нинішнього стану Україна котилася не тільки останні два роки. Але нинішня влада є найбільш руйнівною, корумпованою, грабіжницькою, непрофесійною і відверто україноненависницькою. Вона остаточно штовхає нас у прірву і мусить бути усунена заради порятунку держави.

Якщо чесно поглянути на історію України, зокрема, історію 20 століття, то треба признати, що таких цілеспрямованих послідовних ударів політики етноциду від наших загарбників, яких зазнав український народ, аналогів в історії людства більше не знайдемо (мільйони знищених кількома хвилями голодоморів українських селян, винищення національної інтелігенцій, масові депортації, спланована русифікація, заборона на вивчення власної історії).

Москва завжди приділяла особливу увагу Україні, розуміючи, що без України її імперська великодержавницька ідея нездійсненна (це стосується і нинішнього часу)! Тому терор в Україні був значно жорстокішим, ніж в інших так званих республіках СРСР. Кремлівські володарі десятиліттями здійснювали цілеспрямовану селекцію української компартноменклатури: здійснювали відбір і дозволяли кар'єрний ріст малоросам-яничарам, виховували їх у рабський покорі і відданості Москві, україноненависництві, відчуженості від української культури, незнанні правдивої історії власного народу, плекала їхній комплекс меншовартості.

Україні нав'язувалася номенклатура, як покірна васальна колоніальна адміністрація, позбавлена українських духовно-культурних цінностей, які замінювалися матеріальними благами. Отже, українська державність, духовність, поняття честі, гідності, почуття патріотизму, повага до людини як ціннісні поняття у компартноменклатури України були, за поодинокими винятками, атрофовані.

Тому ця номенклатура не могла виконати місію будівництва незалежної держави і творення системи влади на принципах демократизму і соціальної справедливості.
Помиляються наші політологи, коли тепер намагаються виділяти якісь окремі періоди (наприклад, період правління Кучми тощо). Починаючи від правління Кравчука, маємо справу з постсовєтською мафіозно-комуністичною системою, яка існувала при всіх президентах, а при нинішньому стала ще більш потворною і небезпечною.

Отже, нелюдяна злочинна совєтська система залишилася в Україні не як неминуча якась фатальність, а стала закономірним наслідком допущених стратегічних помилок в історично сприятливий момент для змін. Чи можна було уникнути тих помилок і змінити цю систему? Так! Бо були люди, які це розуміли і пропонували слушні механізми, як це зробити. В результаті, тепер ми є свідками, як орда ненаситних мародерів, відчуваючи безконтрольність і безвідповідальність, штовхає Україну до прірви.

Далі відступати нікуди, якщо ми, українці, не хочемо остаточно втратити державу і зникнути як нація.

Шлях до відвернення катастрофи лежить через відтворення справжнього українського! парламентаризму. Наявність в парламенті патріотично налаштованих, порядних, професійних депутатів є необхідною умовою для проведення необхідних для суспільства, а не для олігархів, реформ, формування компетентного, некорумпованого уряду.

Шанс зробити перший крок до цього дають нам майбутні вибори до Верховної Ради 28 жовтня. І тут величезна відповідальність лягає на наших виборців, на українську інтелігенцію, на чесних журналістів, на громадський актив! Потрібна невтомна активна роз'яснювальна робота всіх чесних громадян України, які ініціативно, добрими розумними порадами допомогли б людям зробити правильний вибір.

Підготовлено за матеріалами Народної Правди